Клонування - шлях розбудови чи руйнування
Катерина Лобанова, Одарка Бордун
Термін клонування походить від грецького кореня clon - тобто гілка, пагін, сукупність клітин або організм, котрий виник шляхом нестатевого розмноження. І вже більше 4 тисяч років людству відомий такий спосіб вегетативного розмноження рослин. Про безстатеве розмноження, тобто клонування ссавців, стало відомо не так давно.
Від Доллі до ЄвиУ 1996 році генетикам з Рослінгського інституту, що під Единбургом, вдалося створити першу в світі тварину шляхом клонування - легендарну вівцю Доллі. При цьому вчені використали клітину молочної залози дорослої вівці і пересадили її в зрілу яйцеклітину іншої вівці. Проте далеко не з першої спроби вдається оотримати зародок клону. Наприклад, у випадку з Доллі це вийшло з 277 спроби.
Після успішного клонування вівці Доллі, яка, до речі прожила недовго і померла від раку легень, науковий світ охопила клонувальна лихоманка. Широкого розголосу набирають досягнення Сеульського університету, котрі у липні 1998 року створили методом клонування 50 мишей.
В основі клонування лежить мітоз - пряме ділення клітини, при котрому генетична інформація розподіляється порівну. Таким чином, клон є генетичною копією з оригиналу. Теоретично, клон-людина - це ідентичний близнюк чи копія іншої людини, віднесена в часі до моменту відбору генетичної інформації (геному соматичної клітини). Якщо ж врахувати особливість людського організму змінювати свій генетичний код під впливом часу і різноманітних чинників, то за будь-яких обставин, клон це не абсолютна копія, а лише максимально наближене до оригіналу повторення.
У листопаді 2001 року в журналі "Scientific American" опубліковано інформацію про перше в історії клонування людських зародків. Пізніше з'явилися суперечливі повідомлення від зарубіжної компанії "Clonaid" про народження клонованої дівчинки, котра начебто з'явилася на світ за допомогою кесаревого розтину. Назвали дівчинку претензійно - Євою. Друга клонована дівчинка народилася в січні 2003 року. Проте чимало вчених відкинули чутки про успішне клонування людини, зауваживши, що досі не надано зразків ДНК уявних клонів. Лише такі зразки та повідомлення про умови їхнього одержання можуть довести, що клоновані діти взагалі існують.
Правовий аспектВ 1997 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію, яка забороняє клонування людини та передбачає суворий контроль держави над усіма дослідженнями в цій галузі. Ті або інші форми заборони клонування застосовують Німеччина, Іспанія, Данія, Великобританія, Італія, Франція, Швеція, Нідерланди, Бельгія, а також Японія, Австралія та інші країни.
Близько 27 країн Європи підписали "Додатковий протокол про заборону клонування людини до Конвенції Ради Європи "Про права людини та біомедицину" 1997 року.
У преамбулі Додаткового протоколу відзначається, що "інструменталізація людських істот шляхом навмисного створення генетично ідентичних людських істот є несумісною із гідністю людини і, таким чином, становить зловживання біологією та медициною".
Україна також приєдналася до "Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та людської гідності щодо застосування біології та медицини". В 2004 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про заборону репродуктивного клонування людини". Законом забороняється репродуктивне клонування людини в Україні, виходячи з принципів поваги до людини, до її прав та свобод та враховуючи недостатню обізнаність з біологічними та соціальними наслідками клонування людини.
Pro et ContraВеденей Зайко, біохімікКлонування це золота жила для науки, наука в принципі повинна бути самодостатньою, і саме клонування може допомогти їй в цьому. В цілому слово клонування як маячок, приманює до себе інвесторів, виглядає привабливим і чарівним.
Генна інженерія може допомогти зберегти природу - вимираючі види або цілі популяції. Проте найцікавіше це працювати з клонами людини, тут море можливостей для досліджень. Цікаво також досліджувати, що визначає свідомість людей, пам'ять, поведінку. Окрім того - це створення "запасних частин" для людей, якщо людина отримує травму то не потрібно шукати відповідного донора (адже і при знаходженні все одно існує небезпека відторгнення після трансплантації), а просто в короткі строки виростити новий або взяти його з вже існуючого запасу. Тут є два шляхи, один клонування, а точніше вирощування тканин зі стовбурових клітин печінки дорослої людини, (проте ці клітини мають невеликий потенціал). Або ж отримання необхідних клітин з печінки ембріона-клона донора. Це мабуть, найголовніше що може дати технологія клонування для людей.
Петро Гусак, д-р філософіїДо клонування стосується великою мірою те, що Церква говорить про запліднення in vitro: людина має право бути зачатою у гідний людини спосіб - в обіймах любові своїх батьків, а не бути спродукованою на лабораторному столі як виріб. Клонування суперечить "зродженій", а не "зробленій" гідності людини. Якщо батьки в акті зачаття діють як співтворці - "співпрацівники" Бога, який творить безсмертну душу людини в момент зачаття, то при клонуванні це - зневага Божої всемогутності, так неначе людина змушує Бога створити душу для її виробу. Тому виникає запитання, чи клон взагалі може мати душу. Якщо б клонування людини колись було б "успішне", то така істота правдоподібно була б людиноподібною "твариною" без душі. А оскільки людська душа необхідна як організаційний центр, який керує диференціяціями організму під час внутрішньоутробного розвитку, то я особисто вважаю, що саме тому всі дотеперішні спроби склонувати людину зазнали невдачі - на певній стадії такий організм завмирав.
Якщо би клонування було колись "успішне", то така склонована дитина мала б шалені проблеми соціалізації, стосунків з прийомними батьками, зі суспільством... Адже дитина встановлює зв’язки спілкування з матір’ю і оточуючими ще в утробі. У клона такої соціалізації нема. Фізичні вади клона - теж можливі наслідки. Бо це не природне зачаття, воно само не почне розвиватися. Розвиток такого клона стимулюється електрикою, хімічними розчинами...
Постає питання, для чого клонують. Для продукування майбутніх солдатів, робочої сили, якщо так - це інструменталізація людини. Якщо для "запчастин", банк органів для "оригіналу", для стовбурових клітин, тоді виникає питання - чим це відрізняється від практики нацистських концтаборів?
